Світлотерапія давно застосовується для лікування сезонного афективного розладу (SAD), що характеризується депресивними симптомами, зокрема в осінньо-зимовий період, коли зменшується кількість природного світла. Однак нещодавно швейцарські вчені провели нове дослідження, яке розкриває цікаву особливість цього методу: виявилося, що світлотерапія є значно ефективнішою, якщо її застосовувати вранці, а не ввечері.

У ході експериментів на лабораторних мишах вчені з’ясували, що антидепресивний ефект світлотерапії досягається, коли терапія проводиться за дві години до світанку. Це відкриття було зроблено шляхом спостереження за поведінкою мишей після сеансів світлотерапії в різний час доби.

Учасникам експерименту — мишам — надавали світлотерапію вночі, в різні інтервали часу, і після цього оцінювали їхній настрій та поведінкові реакції. Результати показали, що тільки терапія, яка проводилась за кілька годин до світанку, мала позитивний ефект на поведінку, схожу на покращення настрою. В інших випадках результату не було.

Ключовим фактором, що визначає ефективність світлотерапії, виявився ген Period1, який відіграє важливу роль у регулюванні циркадних ритмів. Цей ген активується під впливом світла, що сприяє покращенню настрою та зниженню симптомів депресії. Дослідники також встановили, що вилучення гена Period1 з організму мишей повністю нівелює позитивний ефект світлотерапії.

Це відкриття вказує на те, що активація гена Period1 є важливою для досягнення антидепресивного ефекту світлотерапії. Саме через цей механізм світло вранці може допомогти людям, які страждають на сезонний афективний розлад, покращити настрій і зменшити симптоми депресії.

Знаходження оптимального часу для проведення світлотерапії відкриває нові можливості для лікування SAD. Якщо результати дослідження будуть підтверджені на людях, це дозволить більш точно застосовувати методи світлотерапії для боротьби з сезонними депресіями, які стають все більш актуальними в осінньо-зимовий період.

Це дослідження також підкреслює важливість врахування біологічних ритмів при розробці терапевтичних методів і може стати основою для подальших наукових пошуків у сфері психіатрії та психотерапії.