Революційна терапія на основі стовбурових клітин дала проривні результати в лікуванні тяжкої форми цукрового діабету 1 типу. Як повідомляє ScienceAlert, у клінічному дослідженні, проведеному за участю 12 пацієнтів, десятеро з них змогли повністю припинити прийом інсуліну вже через рік після лікування.
Нову методику розробила американська біотехнологічна компанія Vertex Pharmaceuticals, яка базується в Бостоні. Суть терапії полягає у введенні пацієнтам клітин острівців підшлункової залози, які були створені зі стовбурових клітин людини. Ці клітини отримали назву zimislecel і здатні самостійно виробляти інсулін у відповідь на рівень глюкози в крові.
Перед початком лікування всі учасники дослідження пройшли курс імуносупресивної терапії — це необхідно для запобігання відторгненню трансплантованих клітин. Введені клітини продемонстрували функціональність і здатність до саморегуляції, що підтвердили стабільні показники рівня глюкози у пацієнтів без додаткового прийому інсуліну.
Дослідження очолював хірург Тревор Райхман з Університету Торонто. За його словами, це перші докази того, що клітини zimislecel не лише виживають у людському організмі, але й працюють як функціональний замінник інсулін-продукуючих клітин.
Втім, лікування не обійшлося без ризиків. Імуносупресивна терапія викликала деякі побічні ефекти, серед яких — зниження загального імунітету та порушення функції нирок. У ході випробування двоє учасників померли: один — через інфекцію після хірургічного втручання, інший — від ускладнень, не пов’язаних із самою терапією. Жодного летального випадку, який би був прямо спричинений клітинною терапією, зафіксовано не було.
Попри ці втрати, результати вважаються надзвичайно успішними. Клінічне дослідження перейшло у третю фазу, яка передбачає участь більшої кількості пацієнтів для підтвердження безпечності й ефективності терапії.
Якщо терапія виявиться результативною і в наступних етапах дослідження, це може стати революційним проривом у лікуванні діабету 1 типу — хвороби, яку десятиліттями вважали невиліковною. Результати опубліковані в журналі New England Journal of Medicine.