Політична напруга навколо Національного банку України стрімко набирає обертів, перетворюючись на один із найгостріших публічних конфліктів між фінансовим регулятором та Верховною Радою за останні роки. Як повідомляють поінформовані співрозмовники видання у парламенті, масована критика на адресу очільника НБУ Андрія Пишного зовсім не є випадковою емоційною реакцією окремих депутатів, а має чітко скоординований характер. Ба більше, кулуарні джерела стверджують, що головним ініціатором та тіньовою рушійною силою кампанії за відставку чинного голови Нацбанку виступає лідер парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія.

За інформацією інсайдерів, саме Арахамія свого часу активно просував ідею призначення на найвищу посаду в Національному банку Данила Гетманцева — чинного очільника парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. Утім, сам Гетманцев був змушений публічно відреагувати на ці гучні кадрові чутки, категорично спростувавши свою готовність очолити фінансовий регулятор. Політик офіційно заявив, що його кандидатура просто не відповідає суворим законодавчим вимогам, які висуваються до претендентів на крісло голови НБУ.

Водночас відмова від амбіцій на цю посаду жодним чином не зменшила запалу Гетманцева у нищівній критиці поточного керівництва. Він продовжує наполягати на негайному звільненні Андрія Пишного, прямо звинувачуючи його у руйнуванні ділової репутації інституції. Раніше Гетманцев робив вкрай різкі заяви, вимагаючи відставки через скандали з фінансовим моніторингом у Сенс Банку, та навіть стверджував, що чинний голова НБУ нібито «імітує слабоумство, намагаючись хоч трохи потриматися за посаду».

Однак, як наголошують джерела LIGA.net, амбіції ініціаторів політичного тиску виходять далеко за межі одного кабінету. Співрозмовники у Верховній Раді попереджають, що кадрові апетити не обмежуються виключно фігурою Андрія Пишного. Скоординована атака на Національний банк свідчить про підготовку масштабних ротацій у всьому фінансово-економічному блоці, а під прицілом опинилися й інші ключові посадовці регулятора. Відомо, що у кулуарах також обговорювали можливість призначення першого заступника голови НБУ Сергія Ніколайчука, проте від цієї ідеї швидко відмовилися через брак політичної ваги у кандидата.

Цей безпрецедентний політичний тиск на незалежну фінансову інституцію розгортається на тлі надзвичайно складних викликів для української економіки. Систематичні спроби парламентарів втрутитися в операційну діяльність Національного банку України викликають серйозне занепокоєння не лише серед вітчизняних фінансових аналітиків, але й у середовищі західних партнерів та міжнародних донорів. Інституційна незалежність НБУ завжди була однією з фундаментальних вимог Міжнародного валютного фонду та інших кредиторів, які забезпечують макрофінансову стабільність воюючої держави. Тому спроби політично вмотивованих кадрових чисток у керівництві регулятора ризикують спровокувати гостру кризу довіри з боку інвесторів та суттєво ускладнити переговори щодо майбутніх траншів. Поки ж у владних кабінетах продовжують зважувати всі ризики, готуючи остаточне кадрове рішення, яке може кардинально змінити баланс сил у фінансовому секторі країни.