Даша Астаф’єва, співачка, волонтерка і ведуча, яка активно виступає за часів війни, розділила свої роздуми щодо важливості та особистого внеску в умови конфлікту. Навіть при постійних коливаннях у власних переконаннях стосовно своєї діяльності, вона закликала вірити в себе та робити те, що приносить задоволення.

“Мене періодично охоплюють думки, що я нездара. Усе, що я роблю, усе, на що я витрачаю купу грошей, часу й молодості — яскраві фантики, що розлетяться світом, не зачепившись за жодну людину. Ну які книжки, шоу й фотосесії зараз? Це недоречно. Як це допоможе іншим? Вкладаюся на підлогу, втуляюся поглядом у стелю і… а-а-а-а-а-а-а! Голосно так, до собачих хрипів”, – зізналася Даша.

Хоча вона має вагання стосовно своїх проєктів, Даша продовжує їх реалізовувати. Астаф’єва розуміє, що багато людей відчувають схожі почуття, намагаючись знайти власне місце в контексті загальної героїки. Вона наголосила на тому, що важливо не знецінювати свої дії, навіть якщо вони здаються “малими” порівняно з героїчними вчинками інших.

“Хтось шиє дитячі слинявчики та штовхає голку собі в зад: “Оце тобі за те, що ти робиш дурне”. Інший пише вірші, але не показує їх нікому, бо вважає себе “недостойним творчості”. Іноді сито “я роблю х**ню” може виявитися корисним, пропускаючи справжню креативність. Але частіше це просто сито, що дубасить тебе по голові та призводить до зупинки добрих справ, чудових проєктів і відвертих виявів”, – підкреслила Астаф’єва.

“Самореалізація призведе до грошових пожертв та часу, відданих волонтерству. Шийте свої слинявчики, творіть гусей, проходьте курси з “розквіту йоні”. Той, кому потрібна твоя “писана торба”, існує. Ви — корисні своїм унікальним способом, це факт”, – закликала вона.