В Женеві завершилися переговори держав-учасниць Конвенції ООН про певні види звичайної зброї (CCW) щодо регулювання автономних систем озброєнь, які здатні виявляти та уражати цілі з мінімальним людським контролем або без нього («роботів-убивць»). Як повідомляє Reuters, сторонам не вдалося погодити юридично обов’язковий документ у стислі терміни — натомість домовилися продовжити роботу над новими правилами протягом двох років (до 2028 року), залишивши відкритим питання про їхню обов’язкову юридичну силу.
Головні деталі підсумків переговорів у Женеві:
- Зіткнення позицій: Близько 100 країн виступали за якнайшвидше ухвалення юридично обов’язкового міжнародного договору щодо автономних систем озброєнь. Водночас великі держави — виробники та розробники зброї, зокрема США, Росія та Ізраїль, виступили проти такого підходу, аргументуючи, що чинне міжнародне гуманітарне право вже регулює застосування подібних систем (раніше Вашингтон також пропонував п’ятирічний мандат замість швидкої обов’язкової угоди).
- Компроміс і терміни: Через вимогу консенсусу між усіма 128 державами-учасницями конвенції та процедурні заперечення з боку Росії частину офіційних засідань довелося скасувати, а фінальне формулювання узгоджували вночі. У підсумковому тексті зафіксовано дворічний мандат до 2028 року на «розробку» інструменту (замість жорсткішого терміну «переговори»), при цьому не визначено, чи стане майбутній документ юридично обов’язковим.
- Оцінки дипломатів і правозахисників: Голова конференції, швейцарський дипломат Жульєн Тені назвав домовленість значним кроком після понад десяти років дискусій, зазначивши, що процес має визначити, які системи слід заборонити, а які можна дозволити за умови регулювання. Натомість правозахисники та коаліція Stop Killer Robots розкритикували результат як розмитий і такий, що затягує ухвалення норм на тлі стрімкого розвитку технологій.
Безпековий і технологічний контекст
Дискусії в ООН відбуваються на тлі швидкого поширення автономних і керованих штучним інтелектом ударних систем та дронів у сучасних конфліктах — зокрема у війні Росії проти України, а також на Близькому Сході та в Судані. Відсутність юридично зобов’язуючих обмежень щонайменше до 2028 року означає, що жодних нових міжнародно-правових заборон у межах цієї конвенції в найближчій перспективі не запроваджується, а частина оглядачів уже закликає держави-прихильники жорсткого регулювання шукати формати поза консенсусним механізмом ООН.
