Нове дослідження показало, як Антарктида втрачала свій крижаний покрив протягом останніх 30 років. Вчені використали супутникові дані за три десятиліття, щоб ретельно нанести на карту зміни лінії зіткнення льоду з відкритим океаном. Результати виявилися несподіваними: хоча більша частина континенту залишалася стабільною, втрати льоду були дуже концентрованими.

77% антарктичного льодового покриву не змінили своє положення з 1996 року, однак Західна Антарктида, Арктичний півострів та окремі ділянки Східної Антарктиди зазнали швидкого танення. Загальна втрата приземного льоду склала близько 12 820 квадратних кілометрів, або 442 квадратні кілометри щороку.

За словами професора Еріка Ріньо з Каліфорнійського університету в Ірвайні, Антарктида нагадує “повітряну кулю, яку не прокололи всюди, але там, де її прокололи, — глибоко”. Найбільші зміни спостерігалися біля моря Амундсена та озера Гетц у Західній Антарктиді: льодовик Пайн-Айленд відступив на 33 км, Сміт — на 42 км, а Туейтса — на 26 км. Ці регіони особливо чутливі до підвищення температури океану. Дані з супутників NASA та Європейського космічного агентства допомогли дослідникам зрозуміти, як крижаний покрив реагує на зміни клімату. Танення льодовиків додає прісну воду до океанів, що сприяє підвищенню рівня моря. Наприклад, втрати льоду на Антарктичному півострові можуть підвищити рівень моря на 22 міліметри до кінця століття та на 172 міліметри до 2300 року. Крах льодовика Туейтса потенційно може спричинити підвищення глобального рівня моря на 65 см.

Це дослідження вперше всебічно показує втрату льоду Антарктиди за тривалий період і допомагає оцінити ризики для світового океану та клімату в цілому.