Українські науковці з Національної академії внутрішніх справ розробили інноваційний пристрій, що дозволяє ефективно видаляти уламки куль і снарядів з тіла людини. Йдеться передусім про уламки з феромагнітними властивостями, які зазвичай проникають у м’які тканини організму на значну глибину, що ускладнює їхнє вилучення традиційними методами. Розробка отримала офіційний патент, який уже передали для подальшого впровадження в одному з медичних госпіталів України.
За інформацією Департаменту комунікації Міністерства внутрішніх справ, новий пристрій орієнтований передусім на потреби військової медицини. Його ефективність особливо актуальна в умовах бойових дій, коли поранення внаслідок вибухів і обстрілів є поширеними, а доступ до повноцінної операційної обстановки часто обмежений. Саме тому особлива увага при розробці приділялася можливості застосування пристрою в польових умовах — швидко, мобільно та з мінімальними витратами часу.
Згідно з описом, пристрій призначений для вилучення капсульованих сторонніх тіл, які мають феромагнітні властивості. Це означає, що він може застосовуватися до уламків, що реагують на магнітне поле, полегшуючи їх локалізацію та витягування без масштабного хірургічного втручання. Такий підхід значно знижує ризик додаткових ушкоджень тканин та втрати крові, а також дає змогу оперативно надавати допомогу навіть у складних умовах.
Інноваційність української розробки полягає у поєднанні простоти використання з високою ефективністю. На відміну від складних діагностичних систем, пристрій не вимагає дорогого обладнання чи спеціальних умов для роботи. Це робить його надзвичайно корисним інструментом для бойових медиків, лікарів швидкої допомоги та персоналу польових шпиталів.
В умовах війни такі технічні рішення не лише рятують життя, а й дозволяють значно покращити якість медичної допомоги. Вони також свідчать про високий рівень наукового потенціалу вітчизняних інституцій, які оперативно реагують на запити часу й оборонного сектору.
Очікується, що найближчим часом пристрій почне проходити апробацію у військових медичних закладах, після чого його можуть взяти на озброєння медичні частини ЗСУ та підрозділи ДСНС. Надалі він також може бути цікавим для цивільної медицини — зокрема, у травматології та хірургії, пов’язаній із наслідками вибухонебезпечних ситуацій.