Українські прізвища виникають з різних джерел і мають власні особливості походження. Деякі виникли від професійних назв, інші є запозиченими з інших мов. Навіть при тому, що деякі прізвища можуть виникати від одного слова, вони можуть мати відмінності в закінченнях. Зауважено, що популярність цих прізвищ може варіюватися в залежності від регіону.

Згідно із матеріалами Українського генеалогічного порталу “Родовід”, прізвища, які утворені від словосполучень, таких як Добривечір і Нетудихата, були розповсюджені серед козаків, особливо в Запоріжжі та південній частині України.

Найпоширенішим є закінчення -енко (єнко), яке можна зустріти в усіх регіонах, хоча його максимальне поширення відзначається на Наддніпрянщині, Полтавщині, Слобожанщині та Запоріжжі. Проте існують також місцеві закінчення, які вказують на регіональне походження. Наприклад, для Галичини характерні закінчення -ів та -ишин, для Гуцульщини — -ук, -юк, для Лемківщини — -ич. На Волині часто прізвища закінчуються на -чук, а в Закарпатті -ович. Крім того, для Запоріжжя характерним є закінчення -ко.

Щодо впливу сусідніх народів, то шляхта як українська, так і польська часто мала прізвища, що закінчуються на -ський, -цький. Зрусифіковані або російські прізвища часто закінчуються на -ов, -ин.