У 1929 році Вільям Бейлі представив світу препарат Radithor — “найбільший терапевтичний засіб”, який містив радій — високорадіоактивний елемент. На хвилі популярності радію, що тривав у 1920-х, цей препарат рекламували як панацею від понад 150 захворювань: від акне та артриту до анемії, астми і навіть алкоголізму. Проте ця “вода з внутрішнім сонцем” виявилася смертельно небезпечною.

Radithor містив радій-226 і радій-228 — ізотопи, що випромінюють іонізуюче випромінювання, здатне руйнувати клітини організму. Вільям Бейлі продав сотні тисяч флаконів за 1 долар кожен, заробивши мільйони в сучасних цінах. Проте жертвами препарату стали багато пацієнтів, серед яких найбільш відомим став бізнесмен Ебен Байєрс.

Після перелому руки 1927 року Байєрс почав приймати Radithor за рекомендацією лікаря, вживаючи за п’ять років понад 82 літри цього засобу. Він помер у 1932 році від тяжкого радіаційного отруєння — препарат буквально роз’їв його скелет. Смерть Байєрса викликала широкий резонанс, що призвело до втручання Федеральної торгової комісії США та заборони продажу Radithor. Цей скандал висвітлив небезпечні наслідки безконтрольного використання радіоактивних матеріалів у медицині та став уроком для наукової спільноти. Водночас це ілюструє, наскільки наука та комерція можуть бути тісно переплетені, часто зашкоджуючи здоров’ю людей через поспішні або неправдиві обіцянки. Радій, відкритий Кюрі у 1898 році, дійсно зробив вагомий внесок у розвиток медицини, особливо у рентгенографії та радіотерапії. Але використання радіоактивних матеріалів у “чудодійних” препаратах без належних досліджень та контролю стало причиною трагедій.

В історії Radithor — попередження про небезпеку неконтрольованих наукових експериментів та про те, як іноді маркетинг може випереджати медичний прогрес, ставлячи під загрозу життя людей.