novinibezmej

Позначка: кішки

  • Поліція Таїланду “звинуватила” кішку в нападі — соцмережі у захваті

    Поліція Таїланду “звинуватила” кішку в нападі — соцмережі у захваті

    У Таїланді в одному з поліцейських відділків розгорнулася кумедна подія, яка швидко набрала популярності у соцмережах. Місцевий житель знайшов на вулиці кішку у рожевій шлейці й вирішив, що тварина загубилася. Він приніс її до відділку поліції, сподіваючись допомогти повернути улюбленицю господарям.

    Однак ситуація набула несподіваного повороту. Кішка на прізвисько Нуб Танг, що в перекладі означає “та, що рахує гроші”, зовсім не зраділа гостинності правоохоронців і почала дряпати та кусати співробітників.

    Офіцер Дар Парінда Пакісук, відомий своєю любов’ю до тварин, вирішив залишити кішку на ніч у себе. У Facebook він виклав її фото з жартівливим підписом: “Цю кішку звинувачують у нападі на співробітників поліції і скоро буде затримано. Будь ласка, допоможіть знайти її господаря”. Публікація одразу стала вірусною: тисячі людей залишили коментарі та поширювали фото “небезпечної затриманої”. Наступного дня у відділок прийшла господиня Нуб Танг із новим мереживним нашийником. Однак кішку не віддали одразу. Правоохоронці вирішили влаштувати жартівливий “процес”: склали фіктивний поліцейський звіт із відбитком лапи й підписом “Я просто була голодна. Я не хотіла нікого кусати”. Офіцер Пакісук із гумором прокоментував, що “цю справу не можна спускати на гальмах, інакше інші кішки подумають, що нападати на людей — нормально”. Звісно, жодних санкцій до пухнастої “злочинниці” не застосовували.

    Як зазначає місцеве видання, офіцер не вперше допомагає тваринам. За останні роки він врятував понад двадцять котів і кілька собак. У нього вдома завжди є миски з їжею та іграшки для хвостатих гостей.

  • Вчені пояснили, чому більшість котів уникають купання

    Вчені пояснили, чому більшість котів уникають купання

    Більшість домашніх кішок відчувають сильну неприязнь до води — вони уникають купання та реагують стресом на намокання шерсті. Вчені намагаються пояснити це явище, хоча спеціальних досліджень на цю тему поки не проводилося.

    Фахівці вважають, що відповідь на питання слід шукати в еволюції котів, їхніх фізіологічних особливостях та особистому досвіді кожної тварини.

    Експерт з поведінки тварин Крістін Вітале вважає, що джерело котячої відрази до води — у походженні домашньої кішки від африканської дикої кішки (Felis silvestris lybica). Цей вид мешкав у пустельних регіонах, де майже не було водойм, і тварини просто не мали потреби контактувати з водою. Відповідно, домашні кішки не мають адаптацій до плавання або взаємодії з водним середовищем. Однак біолог Джонатан Лосос із Вашингтонського університету не погоджується з цим. Він зауважує, що африканські дикі кішки мешкають не лише в сухих районах, але й поблизу водойм. На його думку, відраза до води не є прямим наслідком походження. Іншу гіпотезу пропонує дослідниця когнітивних здібностей тварин Дженніфер Вонк з Оклендського університету. Вона вважає, що для кішок бути мокрими — це просто фізично неприємно. Вода ускладнює рух, змушує тварину почуватися вразливою і знижує її здатність до орієнтації в просторі. До того ж волога шерсть може спотворити або приховати природний запах кішки, що для неї є додатковим джерелом стресу. Також водопровідна вода містить сторонні запахи, до яких коти особливо чутливі. Це ще один фактор, що пояснює, чому тварини уникають купання.

    Крім фізіологічних чинників, важливу роль відіграє й ранній досвід. Якщо кошеня з дитинства знайоме з водою, її звуками та відчуттям вологого середовища, то з більшою ймовірністю воно не боятиметься води в дорослому віці. Але, як підкреслює Вітале, кожна кішка індивідуальна — одні можуть спокійно ставитися до води, інші ж — панічно її уникати. На думку науковців, саме поєднання біологічних, сенсорних і поведінкових чинників формує ставлення котів до води.

  • Чотирилапі терапевти, як тварини допомагають мозку

    Чотирилапі терапевти, як тварини допомагають мозку

    Спільне життя з собакою або кішкою може стати простим, але дієвим засобом підтримки когнітивного здоров’я в літньому віці. Такого висновку дійшли швейцарські вчені, які провели масштабне дослідження за участі понад 16 тисяч осіб віком від 50 до 99 років.

    Дослідження, проведене під керівництвом Адріани Ростекової з Женевського університету та опубліковане в журналі Scientific Reports, тривало 18 років. Учасники проходили регулярні тести на пам’ять (як безпосереднє, так і відтерміноване відтворення) та мовну плинність.

    Після врахування стану здоров’я, способу життя та інших факторів, результати виявилися переконливими: власники собак демонстрували суттєво повільніше зниження пам’яті — як короткочасної, так і довготривалої. Власники котів мали кращі результати в мовленнєвих тестах і збереженні здатності до відтермінованого відтворення. Власники птахів і рибок не показали жодних значних когнітивних переваг. Причину позитивного ефекту дослідники вбачають у щоденній активній взаємодії з тваринами — зокрема, фізичній активності, емоційному залученні та соціальних контактах, які стимулюють мозок. Такі елементи майже відсутні в догляді за менш активними домашніми тваринами.

    Важливо, що позитивний ефект від володіння собакою чи кішкою був помітний у всіх вікових групах, незалежно від того, чи учаснику було 50 чи 90 років. Ці висновки стають частиною дедалі ширшого розуміння того, як щоденні звички та міжособистісні зв’язки можуть впливати на старіння мозку. Ураховуючи, що близько 38% європейців мають домашніх тварин (за даними FEDIAF), цей чинник набуває важливого значення для громадського здоров’я. Експерти вважають, що підтримка володіння тваринами серед літніх людей — через створення “pet-friendly” умов у будинках для людей похилого віку або субсидування адопції тварин з притулків — може стати доступною та емоційно корисною стратегією підтримки когнітивного здоров’я.

    Прийом собаки чи кішки в дім — це не лише про турботу чи компанію, а й про здоров’я. Цей “м’який союзник” може непомітно, але ефективно сповільнити вікові зміни в роботі мозку.

  • Чому не можна гратися з бездомними кошенятами? Попередження лікарів

    Чому не можна гратися з бездомними кошенятами? Попередження лікарів

    Домашні улюбленці приносять радість, але варто пам’ятати, що навіть невинна котяча подряпина може стати причиною серйозних проблем зі здоров’ям. Гастроентеролог і терапевт попереджає: мікротравми від кігтів можуть викликати запалення суглобів, шкіри, печінки та лімфатичних вузлів.

    Подряпини від вуличних кішок можуть стати воротами для небезпечних інфекцій. Йдеться про феліноз (хворобу котячих подряпин) та бартонельоз (або «котячу лихоманку»). Феліноз викликає запалення шкіри, лімфовузлів та суглобів.
    Бартонельоз може призвести до серйозних інфекційних ускладнень, ураження внутрішніх органів та нервової системи. Бездомні коти часто є носіями бактерій Bartonella henselae, які передаються через укуси бліх, мух, кліщів та інших комах. Ці мікроорганізми осідають під кігтями, і навіть невелика подряпина може передати інфекцію людині. Діти часто граються з вуличними тваринами, обіймають їх і навіть можуть цілувати. Якщо кошеня подряпає шкіру, небезпечні бактерії легко проникають в організм, викликаючи запальний процес та серйозні ускладнення.

    Як уникнути небезпечних наслідків? Не контактуйте з бездомними кішками – не гладьте їх і не беріть на руки. Одразу обробляйте подряпини антисептиком та ретельно мийте руки після контакту з тваринами. Слідкуйте за поведінкою домашнього улюбленця – регулярно обробляйте його від бліх та інших паразитів. Якщо після подряпини з’явилася температура, набряк або біль у лімфовузлах – негайно зверніться до лікаря!

    Кішки – чудові друзі, але важливо пам’ятати про ризики і вживати заходів безпеки, щоб уникнути серйозних проблем зі здоров’ям.

  • Шотландія хоче обмежити вигул котів

    Шотландія хоче обмежити вигул котів

    У Шотландії обговорюють можливість заборони домашніх кішок як частину плану з охорони місцевої дикої природи. Цей захід ініційовано після численних звернень щодо впливу кішок на популяцію місцевих ссавців і птахів, зокрема через полювання на беззахисних тварин. Комісія з охорони тварин Шотландії пропонує обмежити пересування домашніх котів у певних районах, де існує особливо високий ризик для диких видів.

    Згідно з доповіддю, шотландці можуть бути змушені утримувати своїх котів у спеціально облаштованих “зонах утримання”, подібно до тих, що вже функціонують в Австралії. Ці зони включають обмеження на вигул кішок на вулиці, і дозволяють їх випускати лише в спеціальні огороджені території або на повідку. Захисники прав тварин, зокрема організація Cats Protection, категорично виступають проти таких ініціатив. Вони вважають, що заборона або обмеження порушать права власників і нададуть занадто жорсткі умови для кішок, які є частиною багатьох сімей. Крім того, коти мають право вести активний спосіб життя, згідно з їхньою природною поведінкою, і вони можуть не сприйняти прив’язування до повідка.

    Ситуація набуває ще більшого резонансу через те, що в Австралії вже введені схожі заходи, зокрема комендантська година для котів та обмеження на їх кількість у домогосподарствах. Такі заходи мають на меті зменшити шкоду, яку завдають домашні коти місцевій флорі та фауні, оскільки вони є хижаками, які безконтрольно полюють на дрібних тварин, що загрожує знищенню деяких видів. Деякі місцеві органи вже вжили заходів: у Мельбурні, наприклад, введено заборону на вигул котів в деяких районах протягом 24 годин на добу. В інших країнах, таких як Канберра, вже введені штрафи для власників, які випускають своїх котів без повідка.

    Ця ситуація ставить питання про баланс між охороною природи та правами власників домашніх тварин. Чи можливо знайти компроміс між захистом місцевих видів і свободою, яку мають домашні улюбленці?

  • Розумові здібності тварин

    Розумові здібності тварин

    Інтелект тварин і людей — складне і багатогранне питання. Чи можна порівнювати когнітивні здібності домашніх улюбленців, таких як собаки та кішки, з інтелектом немовлят? І якщо так, то як саме? Відповідь на це питання залежить від того, як саме ми визначаємо «інтелект» і на які критерії орієнтуємось.

    Собаки володіють здатністю до певних когнітивних функцій, які можна порівняти з рівнем розвитку маленьких дітей. Стенлі Корен, професор психології в Університеті Британської Колумбії, зазначає, що хоча неможливо точно порівняти інтелект собак і людей, деякі навички собак близькі до тих, які притаманні дітям. Наприклад, середній собака може розуміти близько 165 слів і команд, а деякі собаки навіть здатні засвоїти більшу кількість слів. Більшість собак також володіють базовими навичками рахунку, здатні розрізняти кількість об’єктів до трьох. Розуміння когнітивних здібностей собак допомагає оцінити їхній «розумовий вік». Для порівняння, розумовий вік середньостатистичної собаки приблизно відповідає рівню розвитку 2,5-річної дитини, коли мова йде про словниковий запас, емоційну обізнаність і здатність до лічби. Це цікаве спостереження, оскільки виявляється, що собаки не можуть відчувати почуття провини, як це вважають багато власників. Сором’язливість собак після покарання часто є реакцією на страх перед наслідками, а не на справжнє розуміння своїх вчинків.

    Порівняно з собаками, дослідження інтелекту кішок проводиться значно рідше, і більшість науковців сходиться на тому, що кішки розвивали свої когнітивні здібності для вирішення інших еволюційних завдань, зокрема для полювання. Дженніфер Вонк, науковець з Оклендського університету, зазначає, що хоча кішки не мають такої ж мотивації до самовдосконалення, як люди, їх інтелект все ж заслуговує на увагу. Кішки здатні вчитися, адаптуватися до нових ситуацій та запам’ятовувати важливу інформацію, наприклад, місце знаходження їжі, яку вони бачили раніше. Крім того, кішки мають гарну пам’ять і розуміють концепцію сталості об’єкта — тобто вони розуміють, що предмети продовжують існувати, навіть якщо їх не видно. Це схоже на те, як людські немовлята розвивають розуміння сталості об’єкта у віці від 4 до 10 місяців. Однак порівнювати інтелект кішок з людським інтелектом немає сенсу, адже кожен вид має свої унікальні особливості, які відповідають його еволюційним потребам. Кішки не зацікавлені у розвитку свого інтелекту заради самовдосконалення, що відрізняє їх від людей. Порівняння інтелекту тварин і людей — це складне завдання, оскільки різні види еволюціонували для виконання різних функцій. Собаки, наприклад, володіють здатністю до соціальної взаємодії та розуміння команд, що робить їх особливо корисними для людей. Кішки, з іншого боку, адаптувалися до ролі самостійних мисливців, що дозволяє їм володіти чудовими навичками пошуку їжі та орієнтації у просторі.

    Оцінюючи інтелект тварин, важливо пам’ятати, що вони мають власні способи розв’язання проблем і різні еволюційні стратегії. Інтелект кішок і собак не є кращим чи гіршим від людського, але він відповідає їхній природній ролі у світі. Розуміння цих особливостей може допомогти власникам тварин краще розуміти своїх улюбленців і створювати для них комфортніші умови.